- явний
- [йа/ўнией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
явний
Смотреть что такое "явний" в других словарях:
явний — а, е. 1) Який не приховується, не таємний; відкритий. 2) Абсолютно очевидний, зрозумілий для всіх; безсумнівний … Український тлумачний словник
явний — прикметник … Орфографічний словник української мови
відкритий — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до відкрити. 2) прикм.Незачинений. •• Відкри/тий склад лінгв. склад, що закінчується на голосний звук. 3) прикм. Нічим не прикритий зверху або з боків. •• Відкри/та естра/да (сце/на тощо) естрада (сцена),… … Український тлумачний словник
глибинний — а, е. 1) Прикм. до глибина 2 5). 2) перен. Прихований, не явний. 3) перен. Який стосується сутності, внутрішній. Глибинна сутність … Український тлумачний словник
маніфестний — а, е. Явний, очевидний, ясно виражений … Український тлумачний словник
незамаскований — а, е. 1) Без маскування. 2) перен. Неприхований; явний … Український тлумачний словник
незаперечний — а, е. Який не викликає сумніву, заперечення; явний; очевидний. || у знач. присудк. сл. || Який не допускає ніякого сумніву, заперечення … Український тлумачний словник
неминучий — а, е. 1) Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов язково має настати, відбутися і т. ін. || у знач. ім. немину/че, чого, с. Те, що обов язково має настати, відбутися і т. ін. || Який не викликає ніякого сумніву; явний,… … Український тлумачний словник
правдивий — а, е. 1) Який відповідає правді, істині. 2) Який говорить правду; чесний, справедливий. || Який виражає правду, служить для вираження правди. 3) Справжній, явний. || Правильний … Український тлумачний словник
приглушений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до приглушити. || приглу/шено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм.Трохи ослаблений, притишений (про голос). || Неяскравий, невиразний (про барви). || Прихований, не явний … Український тлумачний словник
